Про які генетичні захворювання породистих кішок вам не розкажуть заводчики

ДНК тварини містить десятки тисяч генів, серед яких можуть зустрітися і збудники багатьох генетичних захворювань. Особливо часто вони трапляються в породистих котів, оскільки ті схильні до селективного відбору та інбридингу. Професійний заводчик може мінімізувати ймовірність негативних проявів, але бувають випадки, коли про деякі захворювання кішок вони можуть не знати або просто промовчати.

Менська

Менській кішці властиві хвороби, пов’язані з особливістю їхньої породи. Патологія, викликана своєрідною будовою тіла (у породи менкс відсутній хвіст), може стати причиною надто повільного зростання хребта кошеняти порівняно з тілом, що впливає на нерви тварини. Унаслідок цього виникає розщеплення хребта, яке може призвести до дисфункції сечового міхура і кишківника, а іноді й до дистрофії тазостегнового суглоба (наслідком може стати частковий параліч задніх лап).

Зазвичай кошенята, у яких виявляють цю патологію, не проживають більше чотирьох місяців.

Шотландська висловуха

У шотландської висловухої спадкові захворювання зустрічаються рідко і найчастіше пов’язані з недорозвиненою внутрішньою частиною вуха або його неправильною формою. За таких умов раковина не адаптована до сприйняття звуків, і виправити її, на жаль, не можна. Причиною цьому слугує ген мутації хрящів. Більшість шотландських висловухих спокійно живуть із цим генетичним відхиленням, проте воно може також призвести до розвитку хвороби остеохондродисплазії.

Остеохондродисплазія – вада розвитку кістки та хряща, що призводить до відсутності нормального росту кісткової тканини та до її деформації. Захворювання характеризується деформаціями скелета і прогресуючим остеоартритом.

Прогноз щодо тривалості життя котів з остеохондродисплазією може назвати тільки ветеринар, коли проаналізує конкретний випадок.

Манчкін

Лордоз часто можна зустріти і в котів інших порід, проте манчкіни набагато частіше схильні до цього генетичного захворювання. Ще на етапі розвитку цієї породи передбачалося, що кішки будуть страждати на патологічний лордоз, оскільки до цього захворювання схильні собаки з аналогічною мутацією.

Лордоз – це вентральний вигин хребта.

Тривалість життя варіюється у вираженості лордозу. Кошенята із захворюванням легкої форми можуть відчувати лише невеликі болі. Однак за тяжкої патології тварина може не дожити до чотирьох місяців.

Девон-рекс

Для котів породи девон-рекс характерні багато специфічних захворювань. Крім гіпертрофічної кардоміопатії, коагулопатії, спадкового вивиху колінної чашечки вони також схильні до гіпотрихозу, м’язових спазмів, вивихів тазостегнових суглобів.

Гіпотрихоз або конгенітальний гіпотрихоз – часткова або повна втрата шерсті. Генетична хвороба, викликана шляхом схрещування з породою сфінкс.

Гіпотрихоз не несе загрози для породи Девон-рекс.

Спадкова міопатія або м’язовий спазм – хронічне прогресуюче захворювання, що викликає м’язову дистрофію або дисфункцію м’язів.

Цей тип захворювання передається кошенятам тільки в тому випадку, якщо обоє батьків є носіями цього захворювання. Від двох тижнів до шести місяців після народження у тварин може проявитися цей вид захворювання, до того ж якщо у батьків був складний характер захворювання, то не обов’язково, що кошеня стане носієм тієї ж форми захворювання.

Міопатія зумовлена порушенням обміну речовин у м’язових тканинах.

Симптоми:

• м’язова слабкість;
• спазми;
• судоми;
• загальмованість;
• небажання харчуватися і йти на контакт.

Кішки, хворі на міопатію, страждають на м’язову слабкість, особливо це спостерігається в ділянці шиї та плечей. Внаслідок цього вони не можуть утримати голову.

Єдиним способом повністю позбутися міопатії – унеможливити спарювання тварин, у яких спостерігається цей вид хвороби.

Дисплазія кульшового суглоба – генетичне захворювання, що характеризується неправильним розвитком кульшового суглоба.

Симптоми:

• кульгавість;
• слабкість задніх кінцівок;
• повна втрата здатності пересуватися.

При дисплазії тазостегнового суглоба тварина схильна до вивиху тазостегнового суглоба більше, ніж здорова кішка.

Сфінкс

Серйозною проблемою для кішок породи сфінкс, у якої повністю відсутня шерсть, є терморегуляція. Сфінкси можуть померти від пневмонії в разі переохолодження і в разі перегріву від теплого удару. У зоні ризику особливо перебувають кошенята, оскільки вони ще не вміють самостійно підтримувати температуру тіла і гріються від тіла матері. Нормальна температура тіла кошеняти сфінкса – від 38,5 до 39,5 °C. У дорослих – між 38 і 39 °C. Господарю сфінкса необхідно берегти кішку від протягів у прохолодну погоду і стежити, щоб тварина не перегрівалася в спекотну.

Як і будь-які інші кішки, сфінкси люблять грітися на сонечку. Однак із цим важливо не переборщити: за тривалого впливу сильних сонячних променів тварина може обгоріти, вкритися пухирями. У деяких важко запущених випадках у тварини може розвинутися пухлина. Тому господареві бажано оберігати вихованця від тривалого впливу прямих сонячних променів.

Генетичні захворювання можуть зустрітися як у звичайних, так і породистих улюбленців. І господареві дуже важливо завжди бути обізнаним із ситуацією і знати, як вчинити. Тому радимо консультуватися з ветеринаром як перед придбанням вихованця, так і впродовж життя улюбленця в сім’ї.