Любов не потребує перекладу: хлопчик навчився розмовляти мовою хаскі

Чотири роки тому мій чоловік і я вирішили завести собаку. Довго вибирали, яку породу взяти, читали про кожну в мережі і в підсумку зійшлися на хаскі. В інтернеті писали, що ця порода має надзвичайний розум, активність і не агресивна. На спеціалізованих сайтах заводчики в один голос стверджували, що хаскі – собаки з характером, дуже примхливі і живі. Нам із чоловіком якраз цього і хотілося, тому через якийсь час у нас з’явився Рокі, 2-місячне цуценя породи “Сибірський хаскі”.

А ще через кілька тижнів я дізналася, що ми з чоловіком станемо батьками. Я дуже переживала, як пес і наш новонароджений малюк уживатимуться разом. Я вже знала, що хаскі не сильно линяють і абсолютно безпечні, але все одно було трохи страшно. До того ж я прочитала статтю, де розповідалося про те, що собака може почати ревнувати мене до дитини.

Однак Рокі здивував нас усіх. Коли народився син, цуценя вже майже досягло своїх максимальних розмірів і діставало мені до середини стегна. Але, попри свою грайливість, ніколи не стрибав на нас, коли ми заколисували сина. У перші місяці у наших малюків не було достатньо можливостей пізнати один одного краще. Хоча пес часто спав біля дитячого ліжечка, нібито охороняючи немовля. Було схоже, що він прийняв дитя в сім’ю і відчуває за нього відповідальність.

Ми помітили, що, коли цуценя спало поруч із люлькою, наш син рідше прокидався. А якщо і прокидався, то не кричав вранці, а тягнувся ручками до Рокі, даючи нам трошки поспати.

Найцікавіше почалося, коли дитина навчилася тримати голівку і перевертатися. Річ у тім, що двері в дитячу ми не зачиняли, і Рокі занадився не тільки спати поруч із колискою, а й по-своєму спілкуватися з малюком. Ми з чоловіком часто спостерігали, як наш син і пес дивляться один на одного і повторюють рухи або звуки. Цуценя часто видавало щось на кшталт гарчання або гавкання, а наш нащадок сміявся і намагався агукати схоже.

Коли синок навчився повзати і сидіти, ми стали дозволяти нашим хлопчакам більше грати разом. Спочатку хвилювалися, що пес може нашкодити дитині, тому уважно стежили за ними. Але й тут Рокі здивував нас: жодного разу навіть випадково він не зачепив малюка, навпаки, нібито стежив, щоб той не поранився під час гри.  Складно в це повірити, але навіть ходити малюк вчився зі своїм другом, тримаючись за спину цуценяти.

Зараз нашому первістку вже три роки, Рокі на рік старший. Нещодавно ми з чоловіком зрозуміли, що якось неочікувано довірилися псу настільки, що виділили їм кімнату, де вони можуть гратися годинами навіть без нашого нагляду. Звісно, ми прибрали звідти всі небезпечні предмети, але така відповідальність і відданість собаки дивує нас досі.

Син відмінно спілкується з іншими дітьми, комфортно почувається з людьми. Але іноді, як Мауглі, своєю особливою мовою перемовляється з Рокі, а той наче розуміє. Ми з чоловіком тільки радіємо, що дитині ніколи не нудно вдома і вона дає нам час на самих себе.

Такому зв’язку, як у цих двох, можна тільки позаздрити. Щиро сподіваємося, що вони продовжать дружити й надалі.