Я дуже люблю музику. Звичайно, великим поціновувачем класики мене не назвеш. Та, власне, я й не претендую на це. Але в будинку майже завжди легкий музичний супровід усім моїм домашнім справам звучить. Та й дочка в музичній школі займається, тож і класики нам цілком вистачає.
Я завжди думала, що наші улюбленці люблять ту ж музику, що й ми. І часто спостерігала, як наш лабрадор Джеррі “підспівує” грі доньки на фортепіано, а британець Джой пеститиметься і муркотітиме, коли лунає моя улюблена композиція.
Однак я була неймовірно здивована, помітивши, що деякі твори викликають у моїх тварин явну відразу. Вони навіть йдуть із кімнати. Йдучи геть, Джеррі всім своїм демонструє незадоволення, а в Джоя з’являється на морді презирливий вираз.
Кажуть, тварини схожі на своїх господарів. Але за моїми спостереженнями виходило так, що музика нам подобається різна. Я вирішила з’ясувати, чому так відбувається. І цьому, як виявилося, є вагомі причини.
Почитавши дослідження вчених, я дійшла висновку, що кішкам і собакам багато наших улюблених творів здаються справжньою какофонією.
Виявляється, вся справа в різниці голосових діапазонів і серцевих ритмів. Для тварин наша музика дратівлива і неприйнятна саме з цієї причини. Вони чисто фізично не можуть сприймати музичні мелодії, які подобаються нам.
Університет Глазго в Шотландії провів дослідження цього явища. Вивчили вплив музики на різні породи собак.
Висновки виявилися цікавими: що більший собака, то його сприйняття музики ближче до людського. Не буду описувати методику проведення дослідів, але вчені на їх основі рекомендують собакам для прослуховування реггі та софт-рок.
Саме вони подобаються псам найбільше. Тож, якщо ваш вихованець засумував, Боб Марлі – те, що йому потрібно. Він допоможе повернути гарний настрій вашому улюбленцю.
Так, ну, з собаками все стало більш-менш зрозуміло. І поведінка Джеррі вже не здавалася дивною і смішною. Так, до речі, беручи за основу дослідження вчених, виходить, що мій пес зовсім не співав, коли донька розучувала на фортепіано черговий етюд. Йому не подобалося і він протестував проти “музичних знущань” над ним.
Мені було про що подумати. Але тепер слід було розібратися з кішками. Точніше, з тим, як вони сприймають нашу музику. Взявшись за читання, я вже припускала, що на мене чекає сюрприз. І не помилилася.
Чарльз Сноудон, ветеринар-психолог з Університету Вісконсін-Медісон із США провів низку досліджень. Метою його було з’ясувати вплив музики на представників сімейства котячих.
Виявилося, що “котяча” музика відрізняється не тільки від нашої, людської, а й від собачої. Важко описати ці співзвуччя. Я була вкрай здивована, але таку музику можна знайти в інтернеті й послухати разом із кішкою.
Досліди зі створення незвичайної музики виявилися настільки успішними, що Сноудон із компаньйонами заснували фірму зі створення та продажу цілих музичних збірок для меломанів сімейства котячих, і вони вже є в зоомагазинах.
У розмові з подругою я згадала про це і про відмінності сприйняття музики людьми та їхніми вихованцями. Однак вона сприйняла мої слова з недовірою і заявила:
– Я думаю, що це надумана теорія. Найімовірніше, чергова бізнес-вигадка для того, щоб заробити. Впевнена, мій собака любить ту саму музику, що й я. Це я бачу по її реакції.
І це факт. Але йому вже є пояснення. Домашні тварини, особливо собаки, тонко відчувають настрій господарів і роблять те, що від них очікують.
Навіть якщо псу не подобається музична композиція, від якої господар у захваті, він щосили відповідатиме очікуванням обожнюваної людини. Ці віддані істоти згодні зобразити радість, тільки щоб зробити вам приємність.
Не виключено також, що кішки, застрибуючи на коліна людини під час звучання музики, таким чином просять про припинення хаотичних звуків, неприємних для їхнього слуху. Адже вони муркочуть не тільки від задоволення, а й від роздратування, іноді й від страху.
Отже, після довгих досліджень теми, я зрозуміла, що найбільш терпимими для вух котів і собак є джазові твори і блюз. І я в цьому переконалася, адже я теж люблю ці жанри.
Особливо подобається моєму лабрадору Джеррі голос Луї Армстронга з його рикаючими нотками. Що ж, теорія підтверджується. Що більший собака, то більше йому зрозуміла людська музика.