Кішка проти: навіть тваринам потрібен особистий простір

Ми з моєю кішкою довго жили душа в душу, але тут мені заманулося завагітніти. Муська спочатку не могла зрозуміти, що сталося: нюхала мій живіт, лизала пальці ніг, здивовано дивилася на мене і час від часу тривожно нявкала. Найімовірніше, мій запах змінився через гормони, і Муська намагалася зрозуміти, що зі мною.

Але ось, нарешті, минуло дев’ять місяців, і в будинку з’явилася маленька писклива грудочка – мій синочок. Кішка була в повній розгубленості. Раніше вона безроздільно панувала у квартирі: лежала, де хотіла, творила, що їй заманеться, і лише зрідка дозволяла себе погладити. А тут раптом вся увага господині зосередилася на малюку, а про неї майже забули. До того ж я ще тепер майже весь час перебуваю вдома і не даю кішці погратися з фіранками, погризти квіти і подерти шпалери. Якщо можна так говорити про кішок, то в Муськи почався справжній невроз.

Перший час вона постійно ходила навколо мене, дивилася недовірливим поглядом і нервово смикала кінчиком хвоста. Потім почала лягати на всі крісла, куди мені треба було сісти з малюком під час годування. Зрозуміло, намагалася вона лягти і в ліжечко до дитини, але їй не дозволили.

Тоді Муська вирішила взяти реванш, впустивши в ліжечко пляшечку з пеленального столика. Точно так само вона раніше потайки намагалася зіштовхувати мій фен, кухоль або бігуді, але цього разу вже було пряме шкідництво, тому що все робилося явно мені на зло і в мене на очах. А коли я на неї прикрикнула, Муська нишком напрудила мені в тапок.

Я спочатку хотіла добряче насварити цю засранку і потикати її носом у скоєне, а потім зрозуміла, що моя кішка просто ревнує. Раніше вона була нашою невизнаною королевою, а тут раптом стався переворот, і на трон зійшло нове божество. Яке, між іншим, теж пісяє добряче, але господиня водночас його не сварить.

Поговорила я з чоловіком, і вирішили ми помирити кішку з сином. Чоловік змайстрував біля люльки підвісний гамачок, з якого кішка могла спостерігати за дитиною, але не могла на нього зістрибнути. За порадою знайомих, ми поклали в гамачок м’яку пелюшку, на якій поспав малюк. Цим ми ніби підтвердили, що він – такий самий член нашої сім’ї, як наша кішка. Муська спочатку пом’яла пелюшку, понюхала, але потім все ж таки втоптала її зручніше і вляглася на ній – начебто відібрала здобич у конкурента і святкує успіх.

До того ж Муська скоро зрозуміла, що немовля може її і за хвіст схопити, якщо вона не буде обережною, тож намагалася зайвий раз його не чіпати і в люльку не лягати. А потім вони взагалі помирилися на ґрунті молочних сумішей, які обидва обожнювали. Кішці почав подобатися запах сина, а йому почала подобатися тепла “киця”, яка так заспокійливо муркоче і облизує йому голову, коли в нього температура або болить животик.

До того ж цілодобове перебування в будинку господині, виявляється, має свої плюси, тому що миска перестала пустувати, а котячий туалет тепер чиститься набагато частіше. І хоча вдень всі метушаться навколо малюка, зате вночі біля мене спить Муська, а не він, чим наша кішка, по-моєму, страшенно пишається.

Вона ще, щоправда, не знає, що малюки не тільки повзають, а й бігають. Але в неї є час звикнути до нового члена сім’ї. А ми поки що про всяк випадок сколотили на стіні котячий будиночок із драбинкою, щоб Муська мала куди сховатися, якщо їй набридне товариство сина. Кішка теж має право на свободу, особистий простір і недоторканність.