Важко уявити сільське подвір’я, де не тримали б півня. Цей птах, якого за старих часів вважали хранителем будинку і людей, досі нерідко замінює в селах будильник. Про що ж говорить крик півня, які ще народні прикмети пов’язані з ним і чому для наших пращурів півень не був звичайним домашнім птахом, а вважався своєрідним живим оберегом?
Прикмети про півнів у будинку
Півень часто згадується в народних прикметах і релігійних поглядах багатьох народів. У Росії цей птах відомий як захисник і хранитель будинку, в якому мешкає. У Франції півень став одним із національних символів країни. А згідно з китайськими повір’ями, півень із золотим оперенням, що співає на світанку, опівдні та на заході сонця, є джерелом світлої небесної енергії.
У східних слов’ян основна функція, яку виконував півень, – це роль своєрідного вартового, який проголошував настання нового дня. Крім того, вважалося, що півень якоюсь мірою був “заступником” господаря будинку і стежив за порядком за відсутності людини.
За старих часів було чимало прикмет, пов’язаних із півнем, який живе в будинку:
- Вважалося, що якщо на подвір’ї не буде півня, то домашня худоба не стане плодитися, а корови почнуть давати несмачне молоко.
- Білого півня вважали гарантом благополуччя і сімейного щастя в домі. Якщо ж у будинку тримали птаха чорного кольору, то це могло закінчитися сварками між подружжям.
- Тримати двох півнів у домі не слід: це може призвести до того, що хтось із домочадців ризикує потрапити до казенного будинку, наприклад, до в’язниці або в лікарню. Тому півнів, які підростали, потрібно було або продати, або обміняти на курей.
- Для підвищення врожайності, потрібно випустити на поле півня і як слід його поганяти, щоб птах оббіг якомога більшу ділянку землі.
- Якщо людина, збираючись до лісу, почує навздогін спів півня, то це означає, що їй загрожує небезпека бути замороченою нечистю, яка почне водити її колами та навіть може завести в трясовину або хащі лісу.
- Після закінчення жнив готувалася спеціальна ритуальна страва з півня. Згідно з народними прикметами, це повинно було забезпечити гарний урожай наступного року.
- Старих півнів у домі намагалися не тримати: згідно з народними віруваннями, ті могли знести яйце, з якого пізніше виведеться нечисть, іменована антіпкою, вогненним змієм або василіском. Ця істота, що має вигляд вогняної іскри, кота, маленького чоловічка або курчати, три роки служитиме господареві будинку, виконуючи всі його бажання. Але потім забере в сплату за це його душу.
Слов’яни, які вважали півнів захисниками і хранителями подвір’я, нерідко приносили в жертву цих птахів.
Люди вірили в те, що якщо закопати півня десь на околиці села, на місці обмолоту зерна або під споруджуваним будинком, то птах стане оберегом, що захищає селян від злих сил і хвороб.
Крик півня
Слов’яни вірили, що години від заходу до світанку були часом розгулу нечистої сили. Однак із першим криком півня нечисть безслідно зникала.
Траплялося, що півень міг прокричати і в позаурочний час і цей знак вважався особливою ознакою:
- Півнячий крик, що пролунав у проміжку від настання сутінків до опівночі, вважався знаком чиєїсь появи на світ або ж, навпаки, був провісником швидкої смерті. Як правило, нещастя загрожувало тій людині, яка почула в цей час спів півня.
- Крик півня рівно опівночі вважали своєрідним прощанням зі щойно померлою людиною, душа якої кинулася до небес.
- Якщо півень кричав рано ввечері, це вважалося ознакою того, що погода ось-ось зіпсується. Якщо ж спів цього птаха чувся на заході сонця, то селяни були впевнені в тому, що неодмінно бути дощу.
- З півнячим криком, який лунав опівдні, люди пов’язували зміну погоди. Але нерідко він так само вважався і ознакою майбутньої удачі.
- Зазвичай, крик півня в позаурочний час був пов’язаний зі швидким отриманням важливих звісток.
Крім того, люди примічали, де саме чулося півнячий спів:
- якщо півень кричить біля порога – чекайте гостей;
- біля чорного входу – в дім загляне незнайомець;
- якщо ж птах кричав біля самих дверей, значить цього дня не слід вирушати в подорож.
Вважалося важливим і те, які відчуття викликав у людей півнячий спів:
- здається зловісним – справа закінчиться найгіршим із можливих результатів, аж до смерті того, хто почув крик птаха;
- не справляє враження і не викликає почуття тривоги – значить, людям вдасться обійтися “малою кров’ю”.
Предки вважали, що півнячий крик віщує смерть і народження, а також зміну погоди чи візит гостей.
Півень і пожежа
Півень, завдяки своєму яскравому гребеню, за формою схожому на язики полум’я, з давніх-давен вважався символом стихії вогню і сонця. Цьому також сприяє і червонувато-коричневий відтінок оперення, характерний для багатьох півнів.
Досі популярний вислів “пустити червоного півня”, що означає навмисний підпал, який зберігся з давніх часів.
Вважалося, що під час удару блискавки пожежа починається з того, що на дах будинку з небес опускається вогненний півень. Саме для цього на конику даху встановлювали різьблену фігурку цього птаха.
Вважалося, що такий півень-оберіг міг прогнати свого небесного “родича” під час грози.
Якщо ж у хаті помирав півень, то всі в сім’ї були впевнені, що пожежі не минути, і намагалися якнайшвидше придбати “наступника” померлого птаха.
Півень насправді може попереджати людей про пожежу. При появі вогню птах кричить і стукає у вікно, попереджаючи своїх господарів про лихо, що почалося.
Згідно з народними повір’ями, півень вважався своєрідним хранителем будинку і всього сільського подвір’я. Своїм криком він зупиняв нічний розгул нечисті і проголошував настання нового дня. Якщо ж півень співав у позаурочний час, то предки вважали його крик ознакою важливих звісток. Завдяки ж яскраво-червоному гребеню, півень був символом вогняної стихії і своєрідним оберегом від пожеж. Його зображення поміщали на гребені даху, оскільки згідно з народними повір’ями, фігурка півня могла захистити будинок від блискавок, які нерідко були причиною займання.