Сірі киргизькі курочки - все про породу

Порода курей киргизька сіра була виведена ще за часів Радянського Союзу під керівництвом киргизьких вчених. Порода ця відрізняється м’ясною і яєчною продуктивністю. Зараз у Киргизії ця порода – найбільш поширена. Давайте розберемося в питаннях, пов’язаних з описом, утриманням і розведенням, а також продуктивністю цих чудових курочок.

Опис

Курочки породи киргизька сіра були виведені в Киргизькому інституті тваринництва під час схрещування декількох видів. Завдяки своїй гарній статурі, цей вид часто зображують у дитячих книжках. Як можна помітити, всіма відома Курочка Ряба дуже схожа з описуваною породою.

Киргизька сіра курка має досить об’ємний тулуб, він нагадує конус. Ноги в нього середньої довжини, мочки вушок червоного кольору, гребінь маленький і нагадує листочок, пір’я рідкісне і пухке. Своїм забарвленням курочка нагадує плімутрока – смугасту з сірим відтінком курку. У півнів трапляються і руді пір’їнки.

У новонароджених курчат пух темного забарвлення, іноді на животі можна побачити світлі плями. Експертами стверджується, що якщо світла пляма знаходиться на голові, то в 60% випадків – це особина жіночої статі. З цього випливає, що відокремити курей від півнів можна вже в ранньому віці.

Дорослий півень цього виду важить близько 3,5 кг, курочка менше – до 3-х кг. Одна доросла курка дає на рік близько 170 яєць, а починає нестися вже з півроку. Яйце на виході виходить дуже великим вагою до 60 грамів, а шкаралупа має світло-коричневий відтінок. Відсоток запліднюваності яєць становить близько 95%, а виведення курчат досягає 90%.

Вага курчати у віці двох місяців становить уже близько 900-1000 грамів. Розвідники таких курей оцінюють молоде покоління за зовнішніми ознаками, як швидко у них ростуть пір’я і набирається вага, а далі їх використовують безпосередньо для збільшення існуючого або створення нового стада в домашньому господарстві або промисловому підприємстві. Саме завдяки чудовим генетичним складовим цей вид є однією з найкращих порід, що використовуються для створення та розведення нових собак.

Ще однією вираженою особливістю породи киргизька сіра є їхня хороша пристосованість до кліматичних умов, від найхолодніших до найспекотніших, а також перепади температур вдень і вночі у високогірних районах і на рівнинних пустирях.

До важливих рис цього виду можна віднести і її універсальну складову, виражену в такому: після того, як доросла особина вже не здатна виробляти яйця, вона використовується як м’ясний продукт, адже м’ясо в них дуже смачне, багате на вітаміни та соковите. Можна сказати, що завдяки всім перерахованим вище якостям, ця курка найпопулярніша в Киргизії та за її межами.

Утримання та розведення

Цей вид не потребує будь-яких спеціальних умов для утримання і розведення. Ця група птахів належить до одних з найбільш невибагливих і витривалих в усьому курячому роду. Але коли навесні на вулиці ще прохолодно, для курчат треба обов’язково вмикати спеціальні лампи для обігріву.

Рекомендується в перші дні життя маленьких курчат давати їм знежирений сир, можна й кисле молоко, добре розрубані та зварені круто яйця, вівсянку, ячмінь або просо. Не рекомендується давати свіже молоко, а краще дати кісткове або рибне борошно. Обов’язково додайте в їжу слабкий розчин марганцівки, це вбереже курча від інфекцій різного роду.

Уже з третього дня життя можна додати до раціону курчат різні трави. До них належить дрібно порізана кропива, а також конюшина та люцерна. Можна додавати і моркву, буряк або гарбуз, перед цим ретельно перетерті в кашку. Кропиву бажано перед вживанням облити окропом, щоб вона не була занадто колючою.

Якщо курча хворе, ви відразу це зрозумієте. Він не буде їсти і пити, такий організм малорухомий. За перших симптомів його треба видалити із загальної клітки і годувати з піпетки до повного одужання.

Щодня кількість їжі необхідно збільшувати на 15%, адже малюки цього виду ростуть дуже швидкими і стрімкими темпами. Їх треба годувати по 6 разів на добу, дорослих – не менше трьох.

Характер у цих тварин дуже спокійний, врівноважений. Літати вони не вміють і з цього випливає, що високі огорожі вам абсолютно не потрібні.

Аналоги в Росії

У Російській Федерації можна зустріти кілька аналогів цієї породи курячого царства тварин. Найбільш близька за зовнішніми ознаками до Киргизької сірої порода, яка також дуже поширена на території нашої держави – це Каліфорнійська сіра курка. Місцем її виведення, як ви напевно вже здогадалися, є США. А на територію тоді ще Радянського Союзу вона потрапила 1963 року. Порода ця має також як її родичка абсолютно спокійну вдачу.

Ще одним представником є Ленінградська Золотисто-Сіра. Вона подібно до описаної нами Киргизької невибаглива до їжі та відмінно переносить кліматичні умови. Її вивели в 1970-х роках.

Наостанок хочеться ще раз сказати, що описана нами порода володіє гармонійною красою, прекрасними природними звичками. Її розведення – це лише насолода для птахівників, а результат перевершить всі очікування – велика кількість яєць і смачне м’ясо потішать не одну сім’ю.

Треба лише дбати про ваших улюбленців, годувати й напувати їх вчасно, а цей вид не вимагає якихось екзотичних кормів і спеціальних добавок і в цьому їхній безсумнівний плюс..!