Моєму другові колеги оголосили бойкот через акваріумних рибок

Якось порадили мені друзі для заспокоєння нервової системи завести собі рибок. Це було сказано жартома, але мене чомусь зачепило – вирішив прислухатися і купив акваріум. А потім став спілкуватися з акваріумістами, підбираючи “мешканців”, слово за слово – спільні інтереси об’єднують. Так у мене з’явився приятель Серьога.

Чудовий хлопець, гуморний і комунікабельний. Працює у відділі реклами і почувається там як сир у маслі, тому що його колектив на 90% складається з жінок. Як єдиний мужик він оточений турботою й увагою. Частенько занадто пильним. Жінки взагалі такий народ – складно передбачити, чого від них очікувати. Що не почують – додумають, що не зрозуміють – складуть. А потім ще самі ж на це образяться. Але про все по порядку.

Забрів я якось у зоомагазин, розглядаю рибок в акваріумі – хотів підібрати собі кілька цікавих екземплярів. Зупинився і прибалдів, спостерігаючи за грацією цих надзвичайних створінь. І тут виявляю вид рибок, який давно розшукує Серьога. Я негайно набираю приятелеві. Він, звісно, на роботі і вирватися не може. Але дуже хоче цю красуню собі. Швидко переговоривши про різновиди та уподобання, я взяв на себе труд купити цих самих моллі-сніжинок і доставити Серьозі прямо на роботу. Ще трохи понасолоджувавшись, я придбав білосніжних красунь, помістив у перенесення і вирушив до приятеля.

Ближче до закінчення робочого дня я прибув в офіс товариша. Поки пробирався через увесь відділ, звернув увагу на презирливі погляди в мій бік і фрази, які полетіли мені вслід із серії “всі мужики такі”..! І коли вже нагуляються?!” Привітавшись із приятелем, я приземлився біля його столу і запитав, що відбувається, і чому така напружена обстановка. Адже у відділі одні жінки, на вигляд дуже милі та приємні. Серьога відповів, що сам нічого не розуміє і не менш шокований тим, що відбувається. Виявляється, ще з обіду весь відділ на нього косо дивиться, співробітниці не розмовляють, а якщо й відповідають, то вкрай зухвало..

Я повідомив, що прийшов не один, і білі красуні Моллі зі мною. Дивлюся, колеги пожвавилися і стали активно прислухатися до нашого діалогу. Тут я розкрив валізку і витягнув звідти переноску з рибками. За спиною пролунало якесь хіхікання, потім хтось стрибнув зі сміху… За три хвилини вся жіноча половина відділу нестримно реготала, дехто намагався сховатися під столом, бо вже починав похрюкувати зі сміху. Ми з Серьогою нерозуміло переглядалися, схоже, не смішно було тільки нам. Я оглянув себе з усіх боків: спина не в побілці, на лобі жодних написів немає, штани застебнуті на всі ґудзики. У приятеля візуально теж усе в нормі. Серьога не витримав і прогримів своїм басом на весь відділ: “Та що відбувається? Поясніть, зрештою!”.

Жінки трохи заспокоїлися і зізналися, що ще вдень мимоволі підслухали нашу телефонну розмову. Але, звісно, чули тільки те, що говорив Сергій. А решту інформації собі вони домалювали самі. Виглядало це приблизно так: “Привіт! Здорово! Дуже хочу! Моллі?! Красуні, кажеш? Давно хотів! Так, привези пару дівчаток. Ні, давай три. Біленьких, звісно. Тільки біленьких. Чорненькі страшні! Скільки грошей? Чудово, до зустрічі ввечері!” Після такої інформації брюнетки всього відділу різко ополчилися на свого колегу, а незатребувані блондинки і зовсім образилися. Обговоривши ситуацію на перекурі, вирішили оголосити Сергію бойкот. Уже подумували, як би дружині тактовніше повідомити, що її чоловік – той ще кобелина! Треба ж, знайшов собі якусь Моллі, гроші на неї витрачає! Краще б дружині шубу купив.

Коротше невідомо, чим могла закінчитися ця історія, якби я не приніс рибок другу просто в офіс. Адже жінки, вони такі вигадниці, особливо якщо працюють у відділі креативної реклами.